Він присвятив фотомистецтву все життя. Його улюблений жанр – портрет. «Я ніколи не думав, що доживу до того часу, коли буде винайдена цифрова фотографія. Подумати тільки, я пам’ятаю, як фотознімки робили на скляних пластинках…» – ділився з молодшими колегами-журналістами своїми думками черкаський фотокореспондент Микола Буслик. У Черкасах обласна організація Національної спілки журналістів України відкрила персональну фотовиставку ветерана професії.
Насправді, Микола Якович пам’ятає з минулих літ не лише це. Він пам’ятає усіх людей, який фотографував. Саме тому й виставка, присвячена 70-річчю з дня народження фотографа, та з нагоди відзначення Дня ветерана черкаської журналістики, називається «Люди, яких я пам’ятаю».
– На виставці я представив більше 40 робіт, в основному, портретних. Ці роботи охоплюють період від 1970-х до 2000 років. Зараз майже не фотографую. Так, лише внуків. Очі вже не ті. Отримані знання передаю внукам. Один вже опанував техніку фотографії, – говорить Микола Буслик.
Софія Ротару в Черкасах
Народився Микола Якович на Рівненщині. Свого часу співпрацював і з республіканськими газетами. А з 1969 року переїхав до Черкас. Тут працював і асистентом оператора (знімав документальні фільми), і позаштатним кореспондентом обласних газет «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» тощо. Розповідає, що все життя працював на фототехніку.
– У мене була велика фотолабораторія – 40 квадратних метрів. Я ж робив великі формати фотознімків. Тоді областю керував Іван Кіндратович Лутак. На успіхах Черкащини в сільському господарстві вчився весь Радянський Союз. У нас майже щороку великі семінари, а я повинен був готувати фотовиставки і показувати різні напрямки розвитку сільського господарства. Я робив двохметрові фотознімки, рулон фотопаперу у мене був завширшки з метр і сто метрів у довжину. Ванни з розчином були метр на метр. І це ми той папір як дитину купали у тих ваннах, – розповідає Микола Буслик.
Фотокор газети "Нова Доба" Василь Давиденко каже, що відвідувачі виставки можуть прийти сюди за молодістю
До речі, він також одним з перших почав оволодівати в Черкасах кольоровою фотографією. Але зізнається, що не завжди все вдавалося. Інколи навіть спересердя рвав фотографії у лабораторії.
Як і в кожного митця, у Миколи Яковича є своя улюблена фотографія.
– Ось вона, – показує на фото, де зображена старенька бабуся з ковінькою. – Фото назвав «Чия це мати?». Зробив це фото у Золотоноші… Наче недавно це все було, але роки йдуть. Людей, який я знімав, всіх пам’ятаю. Вони мені як брати і сестри…
Улюблене фото
– Це не просто знімки. Це – твори! Це мистецтво! І в центрі уваги – людина, людина праці, – розповідає про свої враження від фото голова ради ветеранів при обласній спілці журналістів Борис Педченко. – І це ж люди минулої, соціалістичної епохи. І хоч зараз наш брат журналіст з критикою ставиться до тієї епохи, але ж ви подивіться у ці обличчя на фото. Більшість з них – натхненні!
Сама виставка представлена у фойє обласного Будинку вчителя. Як розповідає його директор Світлана Панченко, так співпало, що першими глядачами виставки стали ветерани.
– Якраз коли виставку готували, у нас відбувалося урочисте засідання обласної ради ветеранів. Але ми не могли вчасно розпочати засідання, бо усі були прикуті до фото. Це ж їх молодість, їх життя. По очах ветеранів було зрозуміло, що Микола Буслик недарма робив ці фото.
– Ця фотовиставка – це представлення унікальної вже чорно-білої Черкащини. Виставка відкрита для всіх черкащан. Вона є ще однією можливістю вшанувати ветеранів нашої професії і – черкаська журналістика має історію, – зазначив на відкритті виставки голова обласної організації НСЖУ Сергій Томіленко і вручив Миколі Буслику премію та почесну грамоту Національної Спілки журналістів України.
