Події на Соборній площі минулого тижня наробили в місті неабиякого резонансу. Застосування сили з боку представників правоохоронних органів щодо учасників наметового містечка викликало обурення широких кіл громадськості. Представники опозиційних сил, а надто безпосередні учасники подій переконані: це вказівка влади і політичне переслідування окремих політиків.
У міліції запевняють: правоохоронці діяли відповідно до закону.
– До компетенції працівників міліції входила виключно охорона громадського порядку. Було рішення суду, згідно з яким управління державної виконавчої служби видало постанову про залучення до охорони громадського порядку міліції під час виконання їхніми працівниками службових обов’язків. Тих, хто перешкоджав роботі працівників ДВС та комунальників, було затримано. До охорони громадського порядку залучалися працівники патрульно-постової служби та Соснівського райвідділу міліції. Спецпідрозділ «Беркут», про що багато говорилося, до цього не залучався, – коментує «Прочерку» начальник сектору зв’язків із громадськістю УМВС України в Черкаській області Наталія Таран.
Як ідеться в протоколах про адміністративне порушення, котрі було складено проти активістів Майдану – Ярослава Нищика, депутатів міськради Миколи та Максима Булатецьких, вони чинили «злісну непокору законним вимогам працівників міліції, що виразилось у категоричній відмові виконати постанову Окружного суду м. Черкас очистити вказану територію від туристичних наметів, образивши працівників міліції під час виконання ними службових обов’язків…»
Як би там не було, а силові методи, які були застосовані в Черкасах, більшість із політиків та громадських діячів засуджує. І не тільки з опозиційних партій, а й з провладних. Утім, дехто з депутатів, як виявилося, про події на майдані не знав. Зокрема, на прохання журналіста «Прочерку» дати оцінку подіям, які збурили наприкінці минулого тижня всі телевізійні ефіри, керівник фракції Партії регіонів в обласній раді, ректор ЧНУ ім. Б. Хмельницького Анатолій Кузьмінський відмовився, пославшись на те, що не володіє інформацією. Каже, що в п’ятницю його не було в місті, бо був у відрядженні, тому нічого не знає. А в мовному питанні він не фахівець.
Хто і що думає з приводу «мовного» скандалу в Черкасах – читайте далі.
Павло Карась, директор КП «Черкаситеплокомуненерго»:
– Сталася безпрецедентна акція, коли грубо порушили права мирних громадян. Люди зібралися на Соборній площі, мали на це повне право. Їх брутально схопили, побили, вкинули догори ногами в «бобік» і відвезли в райвідділ міліції. При цьому не роз’яснили їм їхні права, не дали можливість скористатися послугами юристів. У них принизливо брали відбитки пальців і фотографували як злочинців. При тому, що на це працівники міліції не мали жодних законних прав… Лише після втручання через «гарячу лінію» главку Київського управління на другий день вдалося знищити картки з відбитками. Такого в Черкасах не було ніколи: ми пережили Помаранчеву революцію, пережили «Україну без Кучми», і завжди працівники міліції ішли на дискусію, обговорювали з представниками політичних сил ситуацію… У цьому випадку жодного діалогу не було. Може, таке завдання стояло, не знаю… Але діяли швидко і максимально брутально…
Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан:
– Глави Церков і релігійних організацій України направили відкритого листа до Президента, в якому мовний закон охарактеризовано як такий, що розхитує основи Української державності, вносить розкол у суспільство і посилює політичне протистояння. А воно й так є в нашій державі. У цьому листі звучить така характеристика закону, що це шлях у прірву. Тому що його впровадження має причину далеко не в політичних обіцянках нинішньої провладної сили своїм виборцям. Насправді, корінь цього закону витікає з Москви і бажання Москви повернути Україну у сферу свого політичного керівництва, відновити імперію, на чолі якої буде Москва. У цій канві діє нинішній предстоятель Патріарх Кирил, який проголосив так звану ідею «русского мира». Ми вже бачимо, як сусідня держава приймає закони, які апріорі простягають свій вплив на тих громадян України, які розмовляють російською мовою. Чим більше таких громадян буде, тим більшим буде вплив Росії. Стосовно подій на Соборній площі, то це викликало величезну стурбованість і обурення віруючих. Вже в перші години віруючі підходили чи телефонували, висловлювали своє засудження. Люди обурені і мовним законопроектом, і подіями в Черкасах. І все це говорить, що влада боїться спілкуватися з нинішнім суспільством.
Доктор філологічних наук, професор Володимир Поліщук:
– Мені було соромно, коли я подивився підсумкові новини по телебаченню і там дали таку характеристику, що найжорстокіше з-поміж інших регіонів з протестантами вчинила черкаська влада. Хочу звернути увагу на лицемірність багатьох представників владних титулів, коли чуємо ледь не щодня з різних інформаційних каналів, що Черкащина – духовний центр України…
Коли ми вже позиціонуємо себе як духовний центр України, то в жодному разі не повинні допускати таких ганебних кроків, які отримали. Дуже непросто утримуватися в рамках толерантності, коли так брутально поводиться влада з почуттями національної і людської гідності. Іде буквально провокативна робота, підбурювання на гострі конфлікти…
Член правління Всеукраїнського об’єднання асоціації українських моніторингів дотримання прав людини Володимир Батчаєв:
– Ці події неприємно вразили всю правозахисну спільноту. Ми повинні отримати відповідь, чому черкаська міліція діяла по відношенню до учасників мирного зібрання таким чином, хто віддав цей наказ – застосувати фізичну силу. Бо закон вказує, що міліція повинна вживати адекватні заходи, що мала попередити про застосування сили. Яку загрозу для життя і здоров’я оточення несли ці мітингувальники? Черкащина ніколи не була центром опору тій чи іншій владі. Їй притаманне толерантне ставлення, бажання вести діалог. І на Соборній площі був не агресивний пікет, а своєрідний клуб за інтересами, і ці люди були знищені. Стосовно мирних демонстрантів діяли як по відношенню до агресивних футбольних вболівальників, які порушують правопорядок. Тут міліція діяла жорстокіше, ніж у Києві.
Олег Ліходькін, голова фракції «Вільних демократів» у Черкаській міській раді:
– Силові методи на Соборній площі я однозначно засуджую. З приводу мовного питання, то моя позиція була і є незмінною. Я однозначно проти двомовності чи тримовності. Хоча в мене батьки російськомовні: мати з Білорусії, батько – з Росії. Але сам вважаю себе українцем. Ми маємо поважати свою мову, інші атрибути держави.
Василь Пивоваров, депутат Черкаської міської ради від Партії регіонів:
– Щоб оцінювати закон, треба гарно його вивчити. Безперечно, я за те, що б була українська мова державною, щоб нею говорили і держслужбовці. Але, разом з тим, не проти, щоб національні меншинства мали змогу користуватися своєю мовою. Вважаю, що цей закон має право на існування, але його треба вдосконалити.
Силові методи в таких випадках, на мою думку, не виправдані. Але політики певною мірою можуть провокувати такі дії. Бо напередодні виборів це привертає увагу.
Наталія Горбенко, депутат обласної ради від Партії регіонів:
– Переконана, що незалежно від подій на Соборній площі, всім громадянам України потрібно виконувати закон. Коли суд виносить рішення, а його не виконують, то за це є адміністративна, а іноді навіть кримінальна відповідальність. На мій погляд, не треба звертати увагу на штучно роздуті проблеми. Бо те, на що ми в цю мить витрачаємо час, є піар за рахунок виборців…
Двомовність сформувалась у нас історично і на всіх рівнях – від побуту до державних органів, а тому Партія регіонів вимушена була припинити спекуляції, які відбувалися в нашій державі протягом останніх двадцяти років. Як на мене, збурюючи громадськість мовною тематикою, опозиція намагається отримати додаткові бали напередодні парламентських виборів.
Віктор Білоусов, депутат Черкаської міської ради від Комуністичної партії України:
– Оскільки державна мова – це показник ідентифікації народу, то однозначно українська мова повинна бути державною. І звичайно, це питання дуже серйозне. Мені дуже прикро, що коли пройшло «Євро», коли ми відчули себе єдиною нацією, коли нас почали поважати, і відразу кидається це питання. Я думаю, що політтехнологи, які цим займалися, не за державу думали. А це питання вигідне і для тих, хто вносив, і для тих, хто нині в протистоянні. З іншого боку, у країні, де проживають багато представників інших національностей, це питання важливе і болюче. І такі питання розколюють громаду і державу. Я хотів би, щоб українська мова була державною. Але питання не повинно вирішуватися наскоком, воно повинно виноситися на референдум.
Події на Соборній площі оцінюю негативно, бо це були не злочинці, щоб їх кидати обличчям об асфальт. Те, що відбулося, не прикрашає ні міліцію, ні тих, хто організовував захід. Хотілося б, щоб про Черкаси говорили з позитивної точки зору, а не так.
реклама
Коментарі
А вы обратили внимание что самой верноподданой и жестокой оказалась двуязычная женщина Горбенко. И это мать?.. Или за тридцать сребренников можно продать не только язык, но и будущее детей, Родину. Про честь молчу. У регианалов её априори быть не должно...
Черкассы - на 99% украиноязычный город. А скоро и я заговорю по украински, тогда будет на все 100%.
http://ruskline.ru/news_rl/2012/07/13/unichtozhenie_russkogo_yazyka_proyavlenie_shkurnyh_interesov_galichan/
ой, да, дивитися в очі землякам.... не смішіть(((
А Івакін, як і решта заїжджого керівництва, взагалі досі не орієнтується, де яка в Черкасах вулиця чи площа. "Самі оні нє мєстниє"
Стрічка RSS коментарів цього запису